В рамках плану читання Біблії на Різдвяний піст
Тип: Пророцтво про прихід Ісуса Христа
Тема: Яків звіщає синам майбутнє
Слово Боже (Книга Буття 49:8-12)
8. Юдо, тебе брати твої будуть уславляти, твоя рука буде на карку твоїх ворогів. Сини твого батька схиляться тобі до ніг. 9. Левеня – Юда. Ти, мій сину, здобиччю зріс угору. Причаївся, немов левище, принишкнув, наче левиця: хто його сполошить? 10. Берло від Юди не відійде, ні жезл із-поміж стіп у нього, поки не прийде той, якому він належить, йому будуть коритися народи. 11. До виноградини він прив’язує своє осля, що до найкращої лози – дитя ослиці. В вині пере він свою одежу, у крові грон – свій одяг. 12. Очі в нього іскристі більш, ніж вино; від молока біліші його зуби.
Коментарі
Коментар Отців Церкви
Хто-небудь скаже: чому пророк вважав за потрібне дати таке благословення Юді, а старшим синам – не таке? Знай, що причина цього полягає в тому, що Давиду належало народитися з коліна Юди, а від Давида треба було народитися Христу за тілом (пор. Євр 7:14; Мт 1:1). Саме тому Яків, передбачивши духом майбутнє, благословив Давида, який мав народитися від Юди, і Христа, Який мав народитися від Давида за плоттю, щоб прийняти не тільки духовне благословення від Бога, а й тілесне благословення (Іполіт Римський, Про благословення Ісаака та Якова).
Здається, що ця промова звернена до Юди-патріарха, однак тут мається на увазі наступний Юда – істинний Сповідник, Той, Хто з цього коліна народжений, Кого єдиного хвалять брати, про яких Він говорить: “Я сповіщу моїм братам про Твоє ім’я” (Пс 21:23). Він – Господь за своєю природою, брат по милості, чиї руки, які Він простягнув до народу невірного (пор. Іс 65:2), на хребті ворогів. Цими ж руками і цими ж стражданнями Він покрив Своїх, підпорядкував супротивні сили і вчинив підвладними Собі всіх, хто позбавлений віри та благочестя. Про них говорить Отець: “пануй посеред ворогів Твоїх!” (Пс 109:2). Ворогами ж їх зробила власна зіпсутість, а не воля Христа. У цьому велика благодать Господа. Адже духовні вади, які раніше мали звичай згинати ярмом рабства нашу шию (як і сам Давид написав, що він якимось чином відчував на собі руки переможців, кажучи: “На моїй спині орачі орали” (Пс 128:3, LXX)), самі тепер підпорядковані перемозі Христа і ніби рукам Його, тобто піддаються мукам вічного рабства, будучи підпорядковані справам та працям. Звичайно, це Йому поклоняються сини Отця Його, коли ми, яким Він Сам дозволив називати Його Отцем (пор. Мт 6:9; Лк 11: 2), поклоняємося Йому – бути Його рабом означає бути рабом чесноти (Амвросій Медіоланський, Про патріархів).
Він також називається левом, але не як такий що пожирає людей, але показуючи цією назвою царську гідність, кріпкість та впевненість Своєї природи. Він називається левом на противагу леву-противнику, рикаючому та пожираючому обманутих (1Пт 5:8). Адже Спаситель прийшов, не змінюючи лагідності Своєї природи, але як сильний лев від коліна Юди (Од 5:5), рятуючи віруючих та зневажаючи противника (Кирило Єрусалимський, Катехитичні лекції).
Переклад з англійської: Максим Гонтар за виданням ACCS: OT II, Genesis 12–50 (2002)
Приєднуйтесь до нас у Телеграм та Вайбер і отримуйте раз на тиждень дайджест найпопулярніших дописів!
